“Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір”

Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір,

намостили гаті з м’яти до тебе у двір,

вийди тишею із хати, забілій, мов сніг,

твоя доля непочата стала на поріг.

Семигірна, семизірна, на семи вітрах

прилетіла сном вечірнім, сіла, наче птах,

а під нею забриніла золота струна:

сім тривог і сім печалей, та любов одна.

Вибирай собі дорогу, гору вибирай:

вироста перед порогом золота гора.

***