«Ой, що в полі за димове?»

Ой, що в полі за димове?

Чи то вірли крильми б’ються?

Ні, то Доля грядки копле,

Красу садить, розум сіє,

Примовляє, приспівує:

«Сходи, красо, до схід сонця,

Ти, розуме, – спозаранку!

Рости, красо, до пояса,

Ти, розуме, вище мене!

Іди, красо, поміж люди,

Ти, розуме, громадами!

Не дайсь, красо, тому взяти,

Хто ти хоче світ зв’язати;

Не дайсь, красо, тому в руки,

Хто тя хоче в пута вкути!

А як впадеш у неволю,

То розплинься слізоньками,

То засохни без розплоду!

Ти, розуме-бистроуме,

Порви пута віковії,

Що скували думку людську!

Двигни з пітьми люд робучий,

Двигни з пітьми – та до мене!

Розхитай в нім ясні думи,

Розрости бажання волі,

Виплекай братерську згоду,

Поєднай велику силу,

Щоби разом, дружно стала,

Щастя, волі добувала!»

23 іюня 1880