Океан 6#156

В тобі міліони прожитих світів, неймовірних, своїх та чужих.

Ти крутиш ними, кістлявими пальцями перебираєш, нині, щоб хоч один із них напʼялити на навʼязливу пустоту.

Димно в кімнаті, і дивно мені, що такі глибокі води не мають живності, а від того, їх ще цікавіше вивчати.

Або порівнювати зі своїми…

Як два океани, не зійдуться течією, та роблять кордони, бо бояться, а би боялися інші…

Але ти неймовірна. Знай це, хоч зі слів моїх, які можливо і стануть твої, навряд… не твій наряд.

Скромна, мала, справедлива, ніжна, але коли треба сильна і грізна дівчинка, з волоссям, що закриває очі, щоб цю глибину океану, ніхто не бачив…