“Океан не випити до дна”

Океан не випити до дна.

Вічність є одна, лише одна.

То чого ж я зморено тремчу,

Коли бачу спалену свічу?

Чом живу із відчуттям вини,

Коли хтось лягає до труни?..

Бо в ту мить померли всі дива:

Без людини вічність — удова.

Без людини Всесвіту нема —

Всюди тільки глухота німа.

То невже наш вік — мов куций лан,

І від кухля менший океан?..

Ні. не вірю! Вічність не вмира.

Як вона, душа моя стара.

І тому я зморено тремчу,

Коли бачу спалену свічу.

04.03.1974