Окуляри

Розходився мужичок

Аж ґвалт дякувати,

Та одна йому біда:

Не вміє читати.

До аз-буки — так куди,

Не того він хоче.

Він гадає чим другим

Просвітити очі.

«Не вміє ж так старий дяк

Стрічки розібрати,

Окуляри ж як візьме —

То куди читати!

Отак і я заведу

Кондаки й тропарі,

Піду тілько та куплю

Такі окуляри».

Пішов мужик до крамниці,

Різні вибирає…

Що на очі накладе,

То все не читає.

Далі соті з носа зняв,

Об землю ударив.

Розплатився та й пішов

Сам без окулярів.

Та й на проводи сказав

Хрещеному люду:

«Окулярів не купив

То й дяком не буду».