Оленка

А що Оленка, а їй хіба щось треба?

Світило б сонце і безхмарне було б небо.

Щоб не було війни, й не гинули солдати,

Щоб мир був в Україні, й не плакала, щоб мати.

Після зими ― завжди приходила б весна,

А ще щоб в горі й радості ― ніколи не була одна.

З усіх доріг, щоб радісно чекали діти,

Хоч зрідка, хоч по святах дарували квіти.

Купатись в посмішках, а інколи сльозах,

Так як природа омивається в дощах.

Кохати сильно і любимою ще бути,

Кусок ще хліба мати і щось одіти й взути.

Маленькі речі, а велику Душу,

Допомагати бідним і тим хто втратив сушу.

Щасливим бути, коли щасливий інший,

Бо він ― це я, й від мене він не гірший.

Ще просто жити і вклонятись Долі,

Бо із небес мені даровано доволі.

Усьому світу я прокричу: «Я є Щаслива»,

Люблю і віддаю себе допоки буде сила.

***