Олександрія

Мотив старої повісті

Під синім полум’ям святого неба

Ріс Олександер. Він Гомера вчив

З учителем царів і мудреців, —

І тайни зір читав у Нектанеба.

Як наша Вольга, він знав серця звірів,

До срібноликого подібний Феба. —

І розумів, як усміхнутись треба,

Щоб Буцефал покірно занімів.

Над Індом, де чудні цвітуть рубіни,

Він проїздив на гордому слоні, —

І падали осліплені браміни.

Звитяжно пролетів краї землі

І перейшов, згорнувши темні крила,

Туди, де ждала братня тінь Ахілла.

1922