Омана

Хоча, повинна зізнатись

На сон хилить поезія мене.

І як не намагаюсь з думками зібратись

Сил я не маю, а час скоро мине.

Ти ловиш момент, упиваєшся ним

А потім по гірці котишся додолу

І як не бажаєш покінчити з цим

Голос і далі манить тебе додому

Хочеш опиратись

А ні...Все дарма.

Ти далі сидиш, втрачаєш свій шанс.

Забуваєш знов все

І впадаєш у транс.

А ні... Це тільки сон,

Тобто бажання спати

Це, всього лиш, поезія намагається мене приспати.

Присвячено поезії Б-І. Антонича, 21:13

Radiohead, Street Spirit