Оминувши безвихідь

У скаргах ропух зрозумілого мало

Буває для дивних і прямоходячих,

В їх сукнях чарівних гучне щебетання

І бедрик над ними, як з листячка квачик,

Як полум’я гострий язик мандрагори ,

Як ряска, як кожух, чи вітер у плавнях

Над сонним ставком у танку осокорів,

Над берегом довгим в осоках безкрайніх,

Де гуси у тілі кричать і гелгочуть,

Де пугач сміється на верби завзято -

Чилім в карамелі їм долю прорОчить

Шпаркий,жартівливий, крохмалем багатий .

______________________

Застиг очерет, замовчали зозулі

Ропухи втекли, оминувши безвихідь

Водяники радо в лататті заснули,

ПрорОчого врешті куснувши за лікоть…

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=zA_m9BF761w