Оптиміст

Він невиправний оптиміст:

ніколи не шукає броду

і знов у місячну погоду

босоніж рухається вниз.

І там по схилам берегів

вздовж течії світобудови

не відчуваючи утоми

блукає поміж дивних снів.

То й що, що чорна смуга ця?

Вона лише передумова,

балансу вічного умова,

що не отруює серця.

Вже може вранішній досвіт

все поміняє тут місцями.

Неспокій, що блукав тінями

розтане як весною лід.