Опускає вигнанець голову

Опускає вигнанець голову,

кутом яблуневим ріже,

скуштувати радить полову,

приготування подається свіже.

Відчайдух-безлюдник

від сторонніх, як ховрах, ховається,

у долі життя, мов трикутник,

скромно вихваляється.

Сяде одиноко читати

у парку, що у підніжжя

того вічнозеленого ботсаду,

що проріс зі збіжжям.