ОРДИНЕЦЬ І ВБИРАЛЬНЯ

Яко́сь в селі одно́му

Зайшов моskаль до хати,

Зайшов гучніше грому

Й почав скрізь заглядати.

Ходи́ть став по будинку,

Все ни́шпорить, шукати,

Неначе дикови́нку,

Почав все розглядати.

Й побачив у куточку

Він виріб керамічний.

Неначе глек, чи бочку,

Чи корабель космічний.

До нього доторкнувся

І нижче нахилився,

Від по́диву замкнуся

І знову придивився.

– А что это такое

И что с ним надо делать?

И это что такое?

Изволь же мне поведать.

Зачем же эта чаша?

Воды в ней очень мало.

Иль бочка это ваша?

Оттуда что достала?

– Невже не знаєш що це?

Невже таке не бачив?

Ти звідки будеш, хлопче?

Не плем'я ж дике, наче.

Не бочка це з водою,

Та й зовсім це не чаша.

Що, парубче, з тобою?

То це вбиральня наша.

– Я прибыл из роssии,

И я -освободитель,

Я – отпрыск тирании,

В меня есть покровитель.

Не видел я такое.

Зачем эта вбиральня

И многое другое?

То это не стиральня?

– Ну як тобі сказати?

Це – унітаз звичайний .

І воду тут зливати,

Щоб все було охайно.

– Нигде не видел сроду

Я в доме туалеты.

А как залить там воду?

Как-будто табуреты.

– То в це вірю охоче,

Для тебе – дикови́на.

Ти в Україні, хлопче,

Й це все тобі чужи́на!

Враз мародер-ординець

Став унітаз зривати,

Такий дикар-злочинець

Прийшов до нас до хати.

Прийшли тут воювати

Із мирним всім народом,

Майно все розкрадати

Усі раschиsтським збродом.

Себе тут показали

Як вбивці-мародери,

Бо ми, як їм сказали –

Нацисти і бандери.

Прославились ординці,

Тупії дикобрази.

Й таких не поодинці –

Зривають унітази.

Й це лиш шматочок то́го

Про рівень кругозору,

Всього́ нутра́ гнилого,

Що сунеться додолу.

14.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів