Орелі

На гойдалках в саду сміялись Ви.

Сонце тінню вишневого листя жагу прикривало,

З божевілля п’янкого кричали: «Вище, сильніше, ще»,

Та з кожним гойданням, Вам, висоти бракувало.

Погляньте, захмарилось сонце надовго,

Упавши на землю всетінню в садок,

І скрикнули, Ви, злякавшись, — злетівши надміру,

І страх окрутив за холодний висок.

Ви померкли від жаху і сівши манірно,

Тримались за серце, що рвалося з грудей,

Я мовчав і Ви також мовчали покірно,

В саду двох нещасних, лякливих дітей.

10.06.2019