ось і надія...

ось і надія —

тоншає шкаралупа

під поглядом ізсередини себе

що вже гортає хмару за хмарою

з топографічним вростанням променів

в піднебінні вигини листя

замаханого махати услід усім

чорнявим лебідкам сяєв що

зго́дились перейняти дрес-код зіниць

на розбитій дорозі котра вже сама

заблукала у тих хто її долає —

поки хлорофіл судомно майнить

біткойни кисню

і мов хробачок всередині хробачка

ворушиться тихий яблучний біль

і чиїсь прикипілі вуста

своїм соковитим обволіканням

прощають і відпускають

яблуку червоточини —

вперше але й востаннє —

ніби надія

й ніби водночас ні

18.05.24