"ось метелик розгорнув шифровані крила..."

                               1

ось метелик розгорнув шифровані крила — читай

ось очерет готовий шуміти — дихай

ось вода тремтить в передчутті долоні — торкайся

сполошилась колонія сонячних зайчиків

дзеркала на воді тріснули

жодних чудес жодного задзеркалля —

ворог вдирається у пейзаж

прагне зчитати метелика — той блякне

видихає в очерет — той не рухається

занурює пальці у воду — холодна

ворог мружиться

очі його до світла не звиклі

ворог гукає —

небо мовчить

земля мовчить

над мокрим висолопленим язиком ріки

повільно перекочується сонце

мов капсула з ціанідом

                     2

скільки не ловитиме ворог світло

що на долоні сідає немов метелик —

у стиснутих кулаках буде темно завжди

там зростають чорні птахи пітьми

що прагнуть вимовити слово «кара»

але весь час затинаються після «кар»

з профілем як у винищувача

з очима осклілими

з хрипкістю туберкульозника

ворон ворогу ока не виклює

але не погребує звити гніздечко

з уламків сердець антрацитових

і сам впаде з підбитим крилом

на жовтих полях під прорваним синім дашком

де соняхи з повним боєкомплектом насіння

зіницями гнівними небо пильнують

зінично-ракетним військом

                     3

місячне світло грубими скибками

лягає на зачерствілу землю

хрум хрум стираються зуби

ворожих гумових підошов

місцевій траві сниться

жовта і героїчна смерть

від серпа місячного в косовицю

трава прокидається

в холодному поті роси

кущі рвуть коріння на голові

витягають себе за нього з ґрунтів

мінують землю згірклими ягодами

для чужих круків

на декілька півнів

спізнюється світанок

після ночі довшої за усі

обрій народить двійню

2022