Осені диво яскраве

Кетяги калини звисають додолу,

Ягідки червоні соком налились.

І летить вітрисько берегами й полем,

Згодом раптом втихне. Мабуть що втомивсь.

Вже побагряніло листячко на кленах

Та на землю пада килимком м"яким.

Пензликом пройшлася осінь по деревах,

По кущах і травах. Це ж бо диво з див.

Ватру горобини вітерець роздмухав

І вона палає в лузі й край доріг.

Той вогонь яскравий гріє наші душі,

Щоби його кожен довго ще беріг.

2024 р.