Осені сини

By Неоніла Гуменюк

Written 2020-09-16

В накидці бурштиновій

Ступає тихо жовтень

Й багрянець розсипа.

Це осені синочок,

Вона ж не має дочок,

Лише синів Бог дав.

Та кожного з них любить

І пестить, і голубить,

Сонечком зігріва.

Дощиком поливає,

До себе пригортає,

Дарує їм дива.

Вони ж свою матусю

Обожнюють теж дуже,

Співають їй пісні.

Та музика чарівна

В небо летить осіннє

Й звучить в моїй душі.

2019 р.