Осінь полюбляє фарби

Одвічні скелі, вдягнуті в бурштин,

заколисало небо у долонях.

Долає відстань часу швидкоплин.

Я назавжди у Хортицькім полоні.

Яскраві фарби полюбляє осінь,

і сірі дні, в долонях - небеса.

Я цьогоріч лишаюся назовсім, -

в полоні осені трима її краса.

Вже сплять байраки, зодягнувши шати

багряних, заколисаних степів.

Такої осені, мабуть, не відшукати

в мільйонах розгалужених світів.

А Хортиця - привітна й невблаганна,

чекає знов новітніх козаків.

Дніпром умита, й жовтнем красно вбрана,

свята земля із глибини віків.