Осінь та її сигарети

ти пахла смертю і крахом,

вступивши тієї осені в мій повалений дім,

вдихала сигарети, як ладан

в тобі потребу виплекав, як мати в немовляти крик.

ти на пів руки зупиняла всі рухи,

тримала, коли зривались слова,

ти для мого его внесла найпекельніші муки.

мені здавалось, що краще нема.

ти помирала в той найзимовіший холод,

вітер над твоїм тілом зганяв пташинячих зграй.

ти поверталась коли поверталася осінь.

твої губи холодні, ти пахла, як страх.

твої пальці ходили в моїх блокнотах.

твої нігті з аркушів моїх видерали мазки,

а я не знав як тебе тут затримати -

топив в алкоголь, відпускав до зими.

ти поверталась, заповнивши димом весь ґанок.

вселяла надію за розкидані ґрати

а я не знав як тебе взяти,

і протягував останню недокурену пачку.

як ти любиш без фільтру і з кнопкою.

затяг. і погляди вдаль, як на всіх день ліг

ти жартувала, що будеш помирати від раку

за пристрасть в день курити по дві.

ми витягали платівки на ганок -

ти просила щось із Сінатри,

я записував вірші, які критикуватимеш після.

в небі хмари летіли разом із тобою вибльованим димом.

вдих. і погляди ввись як на горизонт день ліг.

ти була б беззахисним ангелом,

якби не звичка в день курити по дві.

на той день народження сказали, що ти не прийдеш,

в телефон привітання із подавленим хрипом.

в квартирі ритм, під джазові ноти опускалися очі.

поки літо плелось на балкон, ти неквапно вбиралася в осінь.

будні. ремарка.

не скритикуєш, не видереш аркуш.

не виключиш джаз, не попросиш Сінатру.

на ліжку твій труп, в руках лід і обвуглені губи.

на столі мемуари, розкидані букви

в руках на півслова обірвалась "Гертруда".

і не згадки про обвуглені дні,

як у наших руках Бог світ ловив,

ти була єдина серед простих

і ти так любила в день курити по дві.

03.12.2021

18:19