осінь

осінь

о далечінь глибока

о жовтобока сіроока

задумана в туманних круговертах

уперта

надії повна

і сповна облита холодом помірним

вірна зимовій безнадії

готує пустоту оту

де скоро виростуть зелені мрії

о зачаровуючий світе

світи наскільки силу маєш

і відчайдушно мерехти яскравим листям

ненавмисно вкриває хай

і безтурботно огортає простір

постій зимо

ще дай насолодитись

щоби з путі не збитись

з путі до себе