осінь

я прошепотіла на вухо тобі:

ти будь настирливим, а я буду милою

і знову наче той самий квітень

розсипалася скромністю, чи то дурною, чи то щасливою

тоді ще в тобі я не бачила грім

ні блискавок, ні неба, жодної хмари

і знаєш, мені пам'ятається, що квітень - здається, був як примара

а зараз я шепочу тобі - будь простіше і легше

і з настирливістю своєю

проживай, милий, менше

знаєш, скоро потік листя зупиниться

і не знайдеш більше на небі просинь

і мені доведеться  теж перевтілитись

 і залишити тебе як згадку про осінь