Осінь

Холодна ніч, холодний ранок,

Холодна кава на сніданок.

Пусті думки, пусті надії,

Розбиті знову тихі мрії.

Чому?За що? Душа кричала.

Зірвались сльози, заридала…

Шуміло листя і кружляло,

Літало, падало, вмирало,

Танцюючи прощальний вальс,

Танцюючи в останній раз.

Пішов дощик, стояв туман

Зірвався вітер-ураган.

Він рвався в дім, кричав, шумів,

Хоча й даремно – розумів…

Холод, осінь – сумна картина,

Сидить, сумуючи, людина.

Все буде добре! – каже доля

Її підтримує тополя,

І ніби пише «так» із літер

Холодний, злий, нестримний вітер!…