Осінь

Сивина вже скроні посріблила,

Листопадами літа летять,

І в душі кохання відболіло,

А на серці тиха благодать.

Осені п’янке зачарування

Вабить зір, нашіптує слова,

Як юнак дівчині про кохання

Пісню тихим голосом співа.

Фарб осінніх буйне розмаїття,

Золото й бурштини є у нім,

Ще зими далеко лихоліття,

Пахне ще дитинством сизий дим.

Листям жовтим сповнене подвір’я,

Мудрістю наповнене життя.

Осінь – це природи надвечір’я,

Осінь – це вінець всього буття.