Осінь

Сумні, старі тополі закряхтіли…

Сховавши сонце між розлогі віти,

Гадали так, що вистачить їм сили

Утримати, в обіймах тепле літо…

Та вітер хмари кублами збирає,

А осінь, притрусивши позолоту,

Нагонить літо, мов пташину зграю

І з радістю береться за роботу…

Чарівна господарочка, майстриня,

Достиглі дари з щедрих рук її,

Складаються в комірчики і скрині…

Горять, багрянцем вогняним, гаї,

Жовтіє листя по лісках кудлатих,

Готується до сну крихка рілля,

І небо пісню журавлів крилатих

Несе прощальним спогадом здаля

Сумні старі тополі запишались…

Що осінь їх ледь-ледь причепурила

І довго між собою спілкувались

Тоді взяли і літо відпустили…