Осінь ...

Осінь золотиста, барви кольорові,

 вкриє землю тихо ніжною красою,

де торкнеться пензлем, лишить хоч краплину... 

створить нову казку, новую картину...

Мов сторінки в кинжці вона розмалює, 

подихом чарівним землю окрасує, 

ніжність подарує, доброту і ласку,

і заграє барвми ця чудова казка...

Вогник золотистий  ледь-ледь погасає,

спогади барвисті свої залишає.

В книгу між сторінки листя покладе,

і творити казку більше не піде.