Осінь

Я — осінь, яка чекає зустрічі з зимою,

Та у мені живе ще літо з бурхливою весною.

Хоч і багато вже прожито, та ще не пережито,

І мудрості не випито, а лиш надпито.

Ще хочеться багато так сказати,

Добра зробити і плоди його зібрати.

Насипати проміння сонця тим, хто так його чекає,

А ще кохати, так кохати, як ніхто не покохає.

Ще сіяти поезію як різнобарвні квіти,

І музикою як дощем бриніти.

Й бруньками весняними набухати,

Цвісти, цвісти і як ніхто кохати.

***