Осінні романси

Закинути б рушницю на плече,

Рябого пса почухати за вухом

І неквапливо під грибним дощем

У рідний ліс піти, щоб осінь слухать.

Відомий із дитинства кожен кущ,

А кожна стежка слід мій зберігає.

Ніде́ так не гуде басисто хрущ

І соловей так гарно не співає.

Там проліски синіють навесні,

А взимку біло, аж сльозяться очі,

Там перший поцілунок був мені

Дарований під покривалом ночі,

Був перший влучний постріл, і трофей,

І спів біля багаття під гітару…

Я точно знаю, що і дотепер

Мій рідний ліс не втратив свої чари,

І вірю, що колись настане день –

Рябого пса почухаю за вухом

І ми із ним до лісу побредем

Осіннього дощу романси слухать.