Осіннє

Хутко осінь хутко лист

Мов сумно-жовтий серпантин

Обсипле темну цю алею

Де вперш бажанням зайнялись

Як вперше він

Прийшов за нею.

Чому так пізно ти сама

Може запитуєш у сонця

Але тепла уже нема

І слабне промінь сонця

Я не забуду перший день

Що душі наші непомітно

Незримим ланцюгом з’єднав

Тепер я владар всіх пісень

У серці квітно

Серце став.

13. VIII. 1916. Владивосток