Осінній дощ

Недільна музика змішалася з дощем,

А душу лоскотав глибокий щем.

Згадалася домівка у селі і босоногі діти,

І рідні мама й тато, і дворик наш і квіти.

Й машини, що ганяли воду в калюжах,

І очі, що томились від нещасної любові у сльозах.

І захотілось вільним птахом полетіти в Україну,

І на дитинства каруселі погойдатись хоч годину.

Потеревенити у батьківській оселі,

Де щастя било через край й де ми були веселі.

Та вся ця казка лише музика дощу,

Яку я в Польщі слухаю й пишу.

Я вдячна долі за миттєвий щирий рай,

І за дощу віконний водограй.

Та за людей, які достукались до струн душі,

Й за щастя чути й бачити, що подароване мені.

Мені так добре не було давно,

І ліжко це двохярусне як у кіно.

І тиша й благодать й манюнького свиток,

Й осінній дощ – про щастя подароване мені і ще разок.

***