Осінній туман

Був туман, ніби молоко –

Всенький світ за вікном поглинув.

Повернути бодай хвилину...

У думка́х я до тебе лину

Обездоленим байстрюко́м.

Нас у світу туман украв

У маленьку стару хатину:

Жовті квіти на скатертині

І твій погляд сири́й осінній

Через сльози туманним став...

Нам не холодно ще було,

Ми раділи удвох коханню

І не зчулися на світанні,

Як хвилина прийшла остання

І забрала його тепло́...

Мрію впасти до ніг твоїх,

Знову подихом їх зігріти,

Поцілунком вуста збудити –

І вже потім навік зотліти,

Ніби перший розтанув сніг,

Збігти краплею по щоці,

Щоби сіль на губах відчула,

Ніжну пісню мою почула

І любов нашу не забула,

І збагнула рядки оці...