Осіннього неба засмучені зорі

Осіннього неба засмучені зорі

Розсіяним світлом сутужно мигочуть.

Без жалю вимогливі судді суворі,

Вони за гріхи покарати нас хочуть.

А влітку ці ж зорі світили яскраво,

Кохання і радість усім дарували,

Щасливе життя обіцяли лукаво

Та здійсненням мрій і надій чарували.

А я ж їм повірив, а я ж сподівався

Що справдяться дійсно мої побажання,

Щасливих омріяних днів зачекався

Долаючи в розпачі біль і страждання.

Оманливі зорі у сяйві яскравім

Оманливим щастям приваблюють дурнів,

А потім у жеребі часом кривавім

Карають жорстоко за роздум і сумнів.

Оманливі зорі, а щоб ви згоріли

Дощенту усі як одна одночасно,

Якби ви так звабливо не миготіли,

Не вкрився би я сивиною дочасно.

Оманливі зорі, навіщо світити,

Навіщо казковим життям спокушати,

Навіщо оманою влітку хрестити

Аби восени за довіру карати.

Оманливі зорі життям швидкоплинним

Свій час розважають собі на забаву,

І грішним і праведним і безневинним

Готують в майбутньому мстиву розправу ...

14.11.2020