Осіння мить (Вічність)

Стікає про́ливень по ринві,

Заграва жовтня – небокрай..

І ти.. усміхнений і милий

Це щастя. Мите, не лишай!.

Десь їжачок піймав листочок,

Каштани встелені навкі́л,

А ось видніється грибочок,

Трава пожовкла, де поді́л..)

Мене пригорнеш тепло й ніжно,

До тебе любо притулюсь..

Усе так райдужно, неспішно,

За це я Богу помолюсь!.