Осіння ніч Коротка, як і влітку

Осіння ніч… Коротка, як і влітку…

— Ніщо не вдієш, дівчино, прощай!

— Я буду ждать. Повернешся ти швидко?

— Я буду вірною!.. Не забувай!..

Був ясний ранок. Злотом старовинним

прозорився напроти сходу ліс.

Усе здавалось довіку незмінним,

як ти сама в спижевій рямці кіс…

Та я через далеке і прадавнє

минув межу твоїх здогадних меж!

Чи ж ще ти Пенельопо — Ярославно,

снуєш безплідність килимних мереж?