Осіннє небо

Сонце прокинулось. Ніч перейшла у день.

Місто, в усіх його формах, уже вмільйонне

дивиться цю рокіровку. Щодо людей,

в їхніх очах тільки небо пливе і тоне.

Може, для цього ми, люди, і є,

наче дзеркала, в яких споглядає світ

власну красу, а людина в цій грі не субʼєкт,

максимум — сателіт.

Небо, мов сніг, що заледве тримається вкупі,

марно готовий посипатись в будь-яку мить,

в дзеркалі ока за правилом зводиться в куб і,

перелякавшись самого себе, гримить.

Скільки людина не дивиться вгору, не бачить

ні відображення свого, ні макрокосм,

небо — то стеля, що часом темніє й плаче,

варто людині підняти новий хмарочос.

В пошуках Бога на небо дивитись даремно,

максимум — знайдеш птахів, по війні — літак,

Бог в тебе поза очима, де завжди темно,

дихає і розмовляє з тобою в такт.

листопад 2023