Осокори

By Неоніла Володимирівна Гуменюк

Written 2018-04-30

Стоять ці свідки мовчазні

Історії рідного краю,

Давно садили їх колись

За царським то іще указом.

Старі, потріскалась кора,

Гілля ламалося вітрами,

Здавалось би - прийшла пора,

Щоби уже їх порубали.

Та зеленіють щовесни

І восени в них листя жовте,

Іще таки міцні вони,

Стоять над шляхом осокори.

2017 р.