Останні часи

Немає безпечного місця.

Відсидітися не вийде.

Не заспати тверезість буття, не заїсти її.

У кожного своя означена місія.

Православ'я померло. Іслам у глухому куті.

Матінко Божа, обманених нас прости.

Більше духовності у південноафриканських тубільців,

ніж у стані церковників, людиноненависництвом ницих.

Мотиляє чоловічків, як іграшкових, із краю у край.

Конче потребуємо промислительного втручання, украй.

Спорохнявіли старі канонічні талмуди.

Проторчавши у храмі з піввіку, випрохайся в нікуди

при порожній надії на милість 

                      з боку біблійного термінатора.

Фундаменталістська озлобленість — мов хмара атомна.

Злочинці вихваляються силою зла безкарно.

А Цариця Небесна радше мовить до непоказних,

ігнорує духовних грабіжників у облаченнях царських.

Її світом побачу майбутність і впевненість міцнобронну,

прославлю на лірі словесній 

               Богородицю Теоенхендрадору.