Останні мрії

Твоє море — моя недосяжність,

Твоє море, ламає і крає

В нім застигла терпка безнадійність,

Що у серці моєму світає.

Я стою на тонкій переправі—

Між твоїми припливами й болем.

Ми ляльки у жорстокій виставі,

Що поставлена за твоїм твором

Ти — безодня, що кличе і палить,

Я — вітрило, розірване вщент.

Хто із нас цю межу перевалить?

Хто поставить фінальний акцент?!

Твоя тиша гучніша за крики,

Твоя сіль на губах — як приказ.

Ми обоє — і кати, і лики,

В ешафоті розтерзаних фраз...

14.03.2026



P.S: Оманлива обкладинка, чи не так?