Останній бій

Чорні води Дніпра, стіни Хортицьких скель,

лодії повертають додому.

Попереду - князівський дракар-корабель,

Святослав ним керує без втоми.

Хвилі чорною ковдрою б`ють в береги,

вузьке гирло приховує смерть.

Печенізька стріла вже збирає борги.

Заяріла війни коловерть.

Князь, поранений в груди, схилився на бік,

але руки стискали ще меч.

На яскравого сонця поглянувши лик,

він піднявся усім всупереч.

Невелика чота все ж прорвалась вперед,

і на березі прийняла бій.

Лютував Святослав, поміж давніх дерев

заховався стрілець-лиходій.

Зашарілась стріла, і у серці вогнем

запекло, і упав Святослав.

Лиш Валькірії душу його чорним днем

понесли до небесних лав.

Майже всі полягли, лише кілька човнів

повернулись додому з війни.

Переміг печеніг славних, мужніх синів,

які в Вирії бачать сни.

Пам`ять плине крізь час, і жива по цей день,

там, де води чорніють Дніпра.

Там витають по нині тіні княжих знамен,

і плескоче холодна вода.