Останній промінь надії

By Іван Андрусяк

одного разу пропив я усе що мав

залишився в мене останній промінь надії

і я пожбурив його на прилавок

шинкар не сподівався такого ґешефту

він розумівся на цьому і впізнав одразу

що то не якийсь непотріб

не примха прислужника

ні жадоба купця

ані мандраж спадкоборця

а лиш абсолютна жорсока надія

прекрасна

високопробна

аристократична

надія загибелі світу

і плекання ідіотських мітичних садів

о як чудово в пальцях цього кретина

заблиснув мій останній промінь надії