Остання невгамована журба

Остання невгамована журба

Заполонила розум, серце, душу.

Летить до Бога в розпачі мольба

В надії що стражданнями зворушу.

Летить-летить та Бога не знайшла

І далі полетіла в нескінченність,

Весь Всесвіт облетіла-обійшла

Аби потрапити в благословенність.

Та певно не судилося мені

Розрадою та спокоєм втішатись,

Приречений в обмані та брехні

Про майбуття в тривозі хвилюватись.

У багатьох нахабство без межі,

Паскудством на життя собі гарують.

Таким зроби добро, допоможи,

Вони тебе за це ж і затаврують.

Бо не буває заздрощам кінця

Як не буває золота доволі,

Кидають в інших свого камінця

Бо душі мають ниці, куці й кволі.

Затьмарює журба і день і ніч,

Їсть розум, крає серце, ятрить душу.

Оточує й полонить зусібіч

Із нею до сконання жити мушу ...

10.03.2021