Освідчення

Кілометрів багато між нами лягає,

А між душами нашими злива рясна.

Серце плаче в розлуці, а біль не стихає,

Бо не прийде кохання квітуча весна.

Ні, не прийде весна, бо попереду осінь,

Чорнобривцями й листям багряним п’янить.

Але небо дарує нам сонячну просинь

І промінчик гарячий на землю летить.

Осінь може ще бути тепліша за весну,

І того, що минуло, ніяк не шкода.

І кохання в душі захололій воскресне,

І розлука відійде, як сива біда.

Я кохання казкове тобі подарую,

Ясну зірочку з неба до тебе схилю.

Твої руки натруджені я поцілую,

Бо тебе я так ніжно, так палко люблю.