От уяви, як ми у двох під дощем у танці,

От уяви, як ми у двох під дощем у танці,

Краплі стукають, ніби серце в єдиній рум'янці,

Ти тримаєш мої долоні — мов світ обіймає,

І в очах твоїх тиша дощу ніжно розквітає.

Вітер грає пасмами, мов струнами скрипки,

Між нами — ніч, мов любов, без страху й помилки.

Крок до кроку — і вже не важливо, де ми,

Є лише цей дощ… і ми ніжно в ньому німі.

Затихає світ навкруги, лише ми — мов казка,

І нехай дощ говорить замість слів, що мовчать,

Наші серця все скажуть — їм не треба кричать.

Пальці плутають простір, мов рими у вірші,

Кожен дотик — мов ніжність, що живе в душі.

Між тобою і мною — вже не дощ, а весна,

Що зросла в обіймах, де любов невгасима.

Ще один поворот, ще один ніжний крок,

Мов останній акорд на межі епілог.

Та не буде фіналу, бо в дощі цім простім

Ми навіки удвох… у танці, в коханні, в дощі.