"Отак і буває: нічого ніде..."

Отак і буває: нічого ніде,

і навіть у пастці заплі́снявів сир.

Нам губи хоча би обвітри — та де!—

вже й розу вітрів залишив бригадир.

Застряг, як у ліфті, в гортані мотив,

і серця незмащені стулки риплять.

Усе, що займалось в займеннику «ти»,

тиняє привиддям, як літера «ять».

Заслинена морда захмарного пса:

воложиться осінь. Безлюдніє храм.

Усе, крім різьби по живому, попса.

Усе, крім усього, дісталося нам.

15.12.19