OUR NUCLEAR WINTER

підступна зима фіолетовим сяйвом

освітлює наші темніючі душі

у співнебутті і у співіснуванні

поєднує нас і в обіймах ледь душить

на стежках життя, на покинутих рейках

на зламаних дисках, запилених тейпах

у співіснуванні, у співнебутті

нас завжди спіткають не ті і не ті

все буде не так, так, все буде не так

як лесливо шепчуть нам псевдобажання

танатос майбутнє зливає в байрак

де паливо, вариво і сподівання

палаюче серце кістки розрива

ввімкнувши hard-mode для синців і поранень

майбутнє вже є, та його ще нема

а є лиш сосуд від недіючих марень

все буде не так, ну а може і так

і сяйво вогнем у душі запалає

відкине журбу, мов старий лапсердак

в забиті архіви пекельного Раю

все буде як у макабричному сні

романтика хитрості нейропорушень

і взимку зіграємо, як навесні

у гру надтонких ледве діючих змушень

вже знову тре йти нам, вже знов треба йти

в полон до затертих сумних гепіендів

назустріч і сяйву, і світлу, й воді

на жадану зустріч любові і смерті.

2019