Ожина (212)

Мої руки ще пахнуть тобою,

і цей запах не зникне нікуди.

Не відмити його ні водою,

ані кров‘ю, що б‘є у груди.

Мої очі ще знають твій погляд,

мої сни ще тебе зображають.

В самоті, але ти ніби поряд,

думи тягнуться і заважають.

Мої вуха ще голос твій чують,

мої губи ім’я ще шепочуть.

В голові силуети малюють,

та не знаю чого ті ще хочуть..