“Падають на землю метеори”

Падають на землю метеори —

В збуджений передчуттями світ.

Про чиє давно забуте горе

Нам розкаже полум’яний слід?

Де той лук, що ці жбурляє стріли

З темної, німої висоти?..

То ж, напевне, люди не зуміли

Згоди між собою досягти.

Наче перелякані отари,

Врізнобіч метнулися зірки

В день, коли чиїсь пекельні чвари

Цілий світ роздерли на шматки.

І від того грозового часу

Зморені земляни дотепер

Дивлячись на метеорну трасу,

Гірко промовляють:

— Хтось помер…

Та чи все ми зважили й пізнали

На космічних нетривких мостах,

Щоб про нас такого не казали

У далеких зоряних світах?..

Я подумав: мабуть, є потреба

Власну душу вивільнить від зла.

І до мене з грозового неба

Блискавка бровою повела.