Падав з неба вільно

Падав з неба вільно

і стікав повільно

по вікну прозорому

в теплий день весни,

наповнював калюжі,

далекі так від стужі,

змивав пилок із яблунь,

підтоплював мости,

стучав по даху вперто

і на ходу відверто

торкався до усього,

що бачив на шляху,

про щось шептався з листям

і мандрував обійстями,

а потім стрів він сонце,

як вперше на віку.

Зрадів йому до блиску

і заколисав відблиски,

вітав світило громом,

у трубах булькотів

і весело з веселкою

дивився в мокре дзеркало,

безжурно посміхався

й нарешті став грибним.

23.05.2024