Падіння - це теж політ

Відчуваю себе мухою

яка захоплено летить до лампи

не визнаючи неминучої загибелі.

Здається що я у центрі її уваги чи то пак її всесвіту

коли насправді просто веду німий діалог із собою

і то максимум у райцентрі.

Рай близько але він - це просто ще одна релігійна обманка

догма якої не уникнути

як запитань надокучливих родичів

чи весільних фото однокласниць.

Вона знайшла собі надійний сховок усередині

й чекає щоб ударити сповна

наче отой зайвий ковток пива на світанку

чи перша за кілька тижнів цигарка.

Я лечу на світло й радію що досі здатна літати

і мене не хвилюють наслідки

не хвилює жар і потенційно обсмалені крильця

бо навіть згорівши до тла

на мене чекатиме останній політ

додолу.