Палач

Сказали мені: “Ти жопа з вухами!”

Ну й хай їм грець, тим бабам зі страхами.

Стоїть така вся “молода”, їй шістдесят сім,

А язик — як бензин: чиркнеш словом — буде дим.

Каже: “Товста ти стала, зменшуй харчоблок!”

А я дивлюсь і думаю: та ти ж мій мотлох-коуч.

Ти б краще з’їла булку й заспокоїлась, мадам,

Бо твої “компліменти” пахнуть нафталаном.

Я — 68 кілограмів чистої краси,

А не твій архівний зразок худої біди.

Мій холестерин — то да, буває буревій,

Але я все одно смачніше живу, ніж ти цілий свій рік.

І мама каже: “Супчик їж, бо треба жидке”,

А мамина подруга вставляє своє гівне.

Ну що ж, тримайте істину, без реверансів:

Я — жінка, а не філе куряче з “Ашанів”.

І знаєш що? Якщо ще раз хтось шипне мені в бік,

Що я “жопа з вухами” — то проб’є терміново “пік”.

Бо я не жартую, я з тих, хто говорить прямо:

Хамство на вході — виносим двома ногами!

Тож хай вчися, мадамо, рот свій не відкривать,

Бо я така, що можу так відповісти —

що в тебе не з вух, а з ж…и почне свистіть і палахтать!