ПАЛАТА

білі стіни.

білі халати.

біле світло, що ніколи

не вимикається.

медсестра з новими нігтями

міряє мій тиск,

не дивлячись в очі.

"як ви себе почуваєте сьогодні?"

ніби їй не насрати.

сусід по палаті

кашляє всю ніч.

розповідає, як працював

на корейців 40 років,

як дружина пішла до іншого,

як діти не дзвонять.

тепер його легені

як старий пробитий мішок.

лікар заходить на 30 секунд,

гортає папери,

каже щось розумне,

одразу забуває моє ім'я.

я для нього просто

ще одне тіло,

що скоро звільнить ліжко.

за вікном

дерево без листя.

птах сідає на гілку,

дивиться на мене.

завтра мене випишуть.

завтра знову буду курити

і писати вірші.

але сьогодні

просто лежу й думаю

про тонку межу

між життям і смертю,

між палатою і моргом,

між мною і тим сусідом,

якого вже немає.